У сучасному бізнесі програмне забезпечення відіграє ключову роль для компаній та організацій. Однак, для забезпечення ясності та захисту інтересів сторін, важливо укладати договір на розробку, тестування та постачання програмного продукту. У цій статті ми розглянемо основні аспекти такого договору та виявимо ризики, пов’язані із самостійним складанням.
Види договорів на розробку, постачання та тестування програмного продукту
Договір Time & Materials (оплата за фактом). Зазвичай такі договори використовуються, коли прогнозування обсягу виконуваних робіт є важким завданням, тому розробник отримує оплату за фактично виконану роботу. Такий вид договору є гнучким, оскільки розробники пристосовуються до короткострокових завдань замовника, і вимоги до кінцевого продукту можуть змінюватися в процесі. Однак, при укладанні такого договору замовник повинен пам’ятати, що вартість робіт може бути вищою, ніж очікувалося. Крім того, оскільки такий договір передбачає виконання короткострокових завдань, їх не завжди можна включити до технічного завдання.
Договір Fixed Price (фіксована ціна). При укладанні такого договору сторони визначають всі вимоги до програмного забезпечення в технічному завданні, а також встановлюють строк виконання робіт і їхню вартість. Проте цей договір унеможливлює зміни в вимогах до кінцевого продукту, тому його краще не використовувати для розробки “складного” програмного забезпечення (це ризик для замовника). Виконавець також ризикує не отримати відшкодування фактичних витрат, якщо вони перевищують зафіксовану ціну.
Договір Fixed Budget. У цьому типі договору замовник встановлює фіксований бюджет, на основі якого формуються технічні завдання до програмного забезпечення і строк виконання робіт. Такий договір найкраще підходить, коли витрати на розробку програмного забезпечення обмежені.
Договір Out Staff. За таким договором замовник отримує доступ до фахівців з певними навичками на певний період часу і повністю контролює процес виконання розробниками завдань. Цей варіант договору більше підійде замовникам, які мають досвід у розробці програмного забезпечення.
ЗАЛИШТЕ СВОЇ КОНТАКТНІ ДАНІ
Я зв'яжусь з вами сьогодні
На що звернути увагу
Варто зазначити, що при укладенні договору можна міксувати особливості та частини різних типів договору залежно від завдання клієнта з метою досягнення унікального та діючого договору. Але наступні частини повинні бути у будь-якому договорі
- Чіткі дефініції. Деталізований договір найкраще працює на стороні клієнта не тільки під час виконання зобов’язань між сторонами, а й під час вирішення спорів. Прикладами дефініцій є визначення «послуга», «вимоги до пз», «інтелектуальна власність» та ін.
- Предмет договору. У цьому розділі прописується детально прописуэться комплекс послуг, які виконавець зобов’язується надати замовнику за умовами договору. Для цього рекомендується включити специфікацію програмного забезпечення або в самому тексті договору, або як додаток до нього. У специфікації слід чітко визначити всі вимоги та технічні характеристики програмного продукту. Варто врахувати, що під час розробки замовник може бажати внести зміни до специфікації, що може вплинути на строки та вартість (зміни можуть потребувати додаткових витрат та розробник може не встигнути у встановлений договором термін). З метою уникнення непередбачених ситуацій у майбутньому рекомендується передбачити можливість змін за згодою сторін до попередньо узгодженої специфікації.
- Оплата послуг та передача інтелектуальних прав на продукт. Саме у цьому розділі відкриваються найбільші труднощі. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктом авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема: комп’ютерні програми, бази даних та ін. Схожі положення містить стаття 499 Цивільного кодексу України. Стаття 12 Закону передбачає виникнення авторського права на твір внаслідок факту його створення. У нашому конкретному випадку автором є розробник, у якого виникає авторське право на відповідне програмне забезпечення з моменту його створення. Українським законодавством передбачено наявність в автора особистих немайнових і майнових прав.
Зупинимося трохи більше на цьому питанні.
Особисті немайнові права автора дозволяють йому
- Вимагати визнання свого авторства шляхом належного зазначення свого імені на творі та його копіях, а також при будь-якому публічному використанні, якщо це можливо.
- Забороняти згадування свого імені при публічному використанні твору, якщо автор бажає залишитись анонімним.
- Використовувати псевдонім і вимагати його зазначення замість справжнього імені на творі та його копіях, а також при будь-якому публічному використанні.
- Вимагати збереження цілісності твору та запобігати будь-яким спотворенням, змінам або посяганням, що можуть пошкодити репутацію автора.
Закон не дозволяє передавати особисті немайнові права автора іншим особам
Майнові права автора передбачають виключне право використовувати твір у будь-якій формі та способах, а також виключне право надавати дозвіл або заборону іншим особам використовувати твір.
У контексті договору на розробку програмного забезпечення ми цікавимося передачею майнових прав на авторський об’єкт. Тому договір повинен чітко визначати момент, спосіб та умови передачі цих прав від розробника до замовника (наприклад, через акт прийому-передачі). Сторонам дозволяється вибрати, чи передавати права на розроблене ПЗ з моменту оплати послуг розробника замовником, або з моменту створення ПЗ розробником. Проте, слід враховувати можливість дефектів або невідповідності специфікації програмного забезпечення, тому договір може містити положення, що надає замовнику право вимагати від розробника виправлення таких проблем протягом певного часу після отримання акту прийому-передачі.
Також важливо враховувати авторську винагороду. Для уникнення спорів щодо невиплати винагороди, договір повинен зазначати, що авторська винагорода включена у вартість послуг з розробки програмного забезпечення.
Оподаткування
У зв’язку з сучасною ситуацією в Україні, розробники програмного забезпечення зазвичай обирають реєстрацію як фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок третьої групи. Це стосується ФОП з необмеженою кількістю осіб, які перебувають у трудових відносинах або не використовують найманих працівників, а також юридичних осіб – суб’єктів господарювання будь-якої форми, які заробляють доход не більше 5 млн грн протягом року. Ставка податку становить 3% доходу, якщо є сплата податку на додану вартість, або 5% доходу, якщо податок на додану вартість включений у єдиний податок. Проте, варто пам’ятати, що якщо дохід перевищує 5 млн грн, суб’єкт господарювання повинен сплатити 15% єдиного податку на суму перевищення доходу.
Отже, розробники, які є ФОП та мають дохід, що не перевищує 5 млн грн протягом року, сплачують лише єдиний податок і звільняються від інших податків.
Якщо розробник не є ФОП, то він зобов’язаний сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з доходів, нарахованих, виплачених або наданих, включаючи, але не обмежуючись, заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, що нараховуються або виплачуються платнику в рамках трудових відносин або цивільно-правових договорів.
Оскільки договір на розробку, тестування та постачання програмного продукту має велику кількість особливостей, які варто взяти до уваги, а чинне законодавство змінюється дуже часто, тому краще за все звернутися за порадою до практикуючого адвоката. За консультацією з цього питання або із проханням скласти договір звертайтеся за номером: +38 (050) 388 9853
