Примусове відпрацювання інтернів. Протидія незаконним позовам медичних установ

СЕРГІЙ СВІНЦОВ
Юрист департаменту судового захисту

ЗВ'ЯЗАТИСЯ ЗІ МНОЮ

Примусове відпрацювання інтернів. Протидія незаконним позовам медичних установ

«АРОУ»

Залиште свої контактні дані і я зв'яжуся з вами сьогодні!



Обов’язковим кроком для того, щоб стати кваліфікованим лікарем-спеціалістом, є проходження інтернатури.

Сам процес та порядок проходження інтернатури встановлюється наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.1996р. №291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації та медичних факультетів», де зазначається, що відповідно до п. 1.1 Положення № 291 спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних ЗВО медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) – спеціаліста певного фаху. Тобто без навчання в інтернатурі особа не має права працювати на посаді лікаря певної спеціальності – післядипломна медична освіта є обов’язковою.

Також це зазначається в п. 7 ст. 18 ЗУ «Про освіту» що післядипломна освіта у сфері охорони здоров’я включає: інтернатуру, лікарську резидентуру.

Але існують деякі нюанси, які потрібно більш детально розглянути. На даний час існує проблема у інтернів з приводу того, що заклад охорони здоров’я, де студент проходить інтернатуру, зобов’язує після інтернатури відпрацьовувати в лікарні ще 3 роки, навіть якщо особа того не хоче, а якщо особа відмовляється, то відповідний заклад охорони здоров’я, де особа проходить інтернатуру вимагає повернення коштів, які були використанні на неї під час проходження інтернатури.

Зарахування на посаду лікаря (провізора) – інтерна проводиться на основі трудового договору, та робиться відповідний запис до трудової книжки. Тобто, зараховують до штату на вакантну посаду лікаря (провізора) — інтерна за обраною спеціальністю.

Так як, інтерн перебуває у трудових відносинах з закладом охорони здоров’я, то на нього поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, встановлені для інших працівників закладу, тобто йому виплачується заробітна плата протягом усього періоду навчання. На лікаря (провізора)–інтерна поширюються умови оплати праці, визначені в колективному договорі. Лікар-інтерн є звичайним працівником закладу, тож на рівні з іншими йому можуть бути встановлені, крім посадового окладу, доплати та надбавки, передбачені для працівників ЗОЗ. Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Також законодавством України передбачається, що заробітна плата, яку інтерн отримує за час свого перебування не повертається.

Відповідно до п. 7.3 Положення «Про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.09.1996 № 291» Заробітна плата лікарям (провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями (провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Тобто про обов’язковість інтернатури зазначено в Законі України «Про освіту» та в наказі МОЗ, також зазначено про те, що інтерну буде виплачуватися заробітна плата, а про те, що особа зобов’язана відпрацювати свою безкоштовну інтернатуру не зазначено, тобто вимагати від особи цього ніхто не може.

Тоді виникає питання, чи має медичний заклад вимагати від інтерна відпрацювання в лікарні 3 років після закінчення інтернатури ?

Примусове відпрацювання, тими хто здобував освіту за державний кошт, трьох років у визначеному медичному установі відсутнє, від цього потрібно відходити.

Не зважаючи на вище наведене, молодих інтересів продовжують змушувати укладати сумнівні цивільно-правові угоди на підстави яких у інтерна виникає обов’язок щодо відпрацювання у медичній установі протягом  трьох років після закінчення інтернатури.

Стандартна договірна конструкція таких умов, як приклад може виглядати так:

«п. 3.5. Після закінчення інтернатури, обов’язково відпрацювати на базі комунального закладу «Зазначається назва центру первинної медико-санітарної допомоги» на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря не  менше ніж 3 роки.

п.3.6. У разі дострокового розірвання Договору за ініціативи лікаря-інтерна, останній повинен повернути медичному закладу всі кошти, які були виплачені йому як заробітна  плата за період навчання  в інтернатурі та роботи на посаді лікаря впродовж 3-х років після закінчення інтернатури з урахуванням дати звільнення»

На даний час існує позитивна судова практика з цього приводу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82151979, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86614133)

У Міністерстві освіти та науки України вирішили, що подібна практика принижує людську й фахову гідність майбутніх лікарів та прийняли проект закону про її відміну. Законом № 1662-VІІІ скасовується обов’язкове відпрацювання випускниками вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. Передбачається, що випускники вузів вільні у виборі місця роботи (за винятком військових), а вузи не зобов’язані здійснювати їх працевлаштування. 

Ці законодавчі зміни спрямовані на приведення окремих нормативно-правових актів у відповідність з нормами Конституції України в частині забезпечення конституційних прав громадянина на працю, що вільно ним обирається або на яку він вільно погоджується (стаття 43 Конституції України), на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (стаття 53 Конституції України), а також норм щодо заборони примусової праці, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю» 1930 року та № 105 «Про скасування примусової праці» 1957 року.

Примушуванням працювати після проходження інтернатури в медичному закладі, такими кардинальними методами не можливо залучити до роботи, це може призвести до кадрового колапсу в медичній установі.

Така система забезпечення галузі лікарськими кадрами за державним розподілом у цьому плані себе не виправдала.

Ця проблема з вимаганням відпрацьовувати 3 роки після інтернатури призводить до порушень трудового та кримінального (наприклад ст. 355 ККУ) законодавства України, що тягне за собою негативні наслідки, а також певні негативних явищ в Україні, це відображається на низькій якості надання медичної допомоги, зниження рівня знань та кваліфікації лікарів.

Це в свою чергу створює перешкоди на шляхах реалізації конституційних прав на охорону здоров’я, роботу, освіту. Якщо Україна й справді має намір рухатися вперед у європейському напрямку, систему охорони здоров’я доведеться реформувати не на словах, а на рішучих діях, і починати потрібно — з медичної освіти.

Якщо у Вас виникла пов’язана зі зверненням медичної установи проти Вас щодо стягнення Вашої заробітної плати отриманої за період роботи лікаря-інтерна, наші кваліфіковані юристи, допоможуть Вам від етапу підготовки та подачі документів до етапу прийняття судового рішення на Вашу користь.

ЗАЛИШТЕ СВОЇ КОНТАКТНІ ДАНІ

Ми зв'яжемося з вами сьогодні



Обсуждения и отзывы (Discussion and feedback)

  Подписаться (Subscribe)  
Уведомление о